Білгород-Дністровський розташований на правому березі Дністровського лиману на відстані 20 км від Чорного моря та 80 км від Одеси.
Він має багатовікову історію і будучи одним із найдавніших міст світу, стоїть в одному ряду з Римом, Афінами, Дамаском, Єрусалимом, Бейрутом, Пекіном, Єреваном та іншими містами віком 2500 років. Місто пережило багато історичних епох, і кожна з них залишала свій слід. Численні назви міста (Офіуса, Тіра, Алба-Юлія, Білгород, Левкополіс, Аспрокастрон, Ак-Лібо, Фегер-Вар, Монкастро, Четатя-Албе, Аккерман), що свідчить про часте пересування та зміну населення, про важливий торговельний та ремісничий центр, через який проходили основні торгові шляхи, що з'єднують Східну та Західну Європу, країни Сходу із північними землями.
Сьогодні місто багатьом відоме завдяки фортеці, що збереглася, розташованій на обривистому березі Дністровського лиману, в східній частині міста, на руїнах грецького античного міста Тіри. Найдавніша частина - цитадель, зведена у другій половині XIII-першої половини XIV ст. Основні будівельні роботи проводились у період з 1438 по 1454 рр. руками тисяч простих трудівників під проводом майстра Федірка. Фортеця баштового типу зведена з місцевого каменю вапняку. Ансамбль фортеці є складною системою з безліччю будівельних нашарувань від XIII до XIX в. із двома рядами оборонних стін. У плані є неправильний багатокутник, розділений оборонними стінами на три двори. У фортецю ведуть дві брами, всередині фортеці між дворами - ще три брами. По периметру фортеця мала 35 веж, з'єднаних куртинами. Білгород-Дністровська фортеця – унікальна пам'ятка оборонної архітектури середньовіччя. Хороша безпека споруд, різноманіття їх типів, застосування дуже різноманітної і досконалої будівельної техніки роблять об'єкт джерелом цінної наукової інформації, він є великий експозиційний інтерес. Систематичні роботи з реставрації фортеці ведуться з 1960 року.
Зі східного боку був споруджений з каменю та бетону захисний пояс, що оберігає фортецю від хвиль лиману; реставровано головні ворота, вежі Овідія та Пушкіна, окремі ділянки стін, мінарет, знято земляний насип початку XIX ст. біля стін у північному дворі. Фортеця є філією Білгород-Дністровського краєзнавчого музею. Цитадель (Генуезький замок). Найперша споруда фортеці, зведена, мабуть, дома дерев'яного дитинця. Деякі дослідники вважають, що цитадель побудована генуезцями, прониклими сюди межі XII-XIII ст., як чотирикутника з виступаючими вежами по кутах (північно-західна обрушилася в 1888 р.), стіни орієнтовані з боків світла. Башти круглі, багатоярусні, з підвальними приміщеннями, південно-східна та південно-західна вежі зведені на п'ятигранних основах. У стінах та вежах - вузькі щілиноподібні бійниці з широкими напівциркульними камерами з боку двору, по периметру якого три яруси проходили дерев'яні бойові галереї. Стіни завершувалися зубцями-мерлонами. Шатрові дахи веж покриті черепицею. Кожна вежа мала своє призначення: південно-західна служила в'язницею, найбільша – південно-східна – була комендантською. У ній 1789 р. М. І. Кутузову турки здали ключі від фортеці. У підвалі північно-східної вежі знаходився запасний вихід із цитаделі, північно-західна була скарбницею. У величезних підвальних приміщеннях цитаделі знаходився арсенал – головне сховище зброї та боєприпасів. Стіни, башти, ворота. Зовнішні стіни мають форму неправильного багатокутника, периметр їх близько 2 км, висота стін до 7, товщина до 5 м. Уздовж зовнішніх стін збереглося 20 веж відкритого і закритого типу (прямо-265 вугільних, напівкруглих, восьмигранних і трикутних а плані). Башти триярусні з бійницями заввишки до 11 м-коду.
З боку суші стіни опоясані обвідним ровом шириною 14 м. З численних веж зовнішньої стіни лише дві кутові мають назви: південно-західна-Пушкіна та південно-східна – Овідія, або Дівоча. Башта Пушкіна чотиригранна, триярусна з балконом. Звідси добре проглядаються місто, фортеця та лиман. Названа на честь поета, який побував в Аккермані і здійснив прогулянку фортецею, яку увічнив віршем «До Овідія». Башта Овідія, або Дівоча, восьмигранна, триярусна, покрита шатровою черепичною покрівлею. Названа ім'ям великого римського поета. Друга назва взята з легенди, яка розповідає про ув'язнення батьком у цій вежі принцеси Тамари за жорстоке поводження з народом.
Внутрішні стіни ділять територію фортеці три частини. Південний (перший, чи Цивільний) двір призначався для укриття мирного населення Білгорода під час облоги. Від численних споруд двору збереглися лише мінарет мечеті та руїни лазні. Інші споруди у ХІХ ст. були розібрані на камінь. Стіна з високою квадратною у плані сторожовою вежею та внутрішніми воротами зі стрілчастою аркою відокремлює Південний двір від Північного (Гарнізонного). Тут знаходилися казарми гарнізону, їх спіткала доля споруд Південного двору. У північній частині цього двору розташовується цитадель. Внутрішня стіна з двома вежами, що збереглися, і воротами у вигляді арки лучкової форми відокремлює від Південного двору Західний, або Портовий двір. Зовнішня стіна з цього боку значною мірою втрачена, ділянки, що збереглися, укріплені контрфорсами, водяний барбакан з воротами – у руїнах. Зовнішніх воріт у фортеці двоє: Головні та Овідіопольські. Головні (Кілійські) ворота з боку міста у вигляді напівциркульної арки знаходяться у двоярусній вежі східної стіни. Вхід закривався двома стулчастими воротами і двома гратами, що спускаються. На верхньому ярусі були підйомні пристрої. Перекинутий через рів підйомний міст у разі потреби піднімався, у ХІХ ст. він замінений кам'яним. Овідіопольська брама у вигляді коробової арки знаходиться з боку лиману у зовнішній західній стіні. Перекинутий через рів підйомний міст у разі потреби піднімався, у ХІХ ст. він замінений кам'яним. Овідіопольська брама у вигляді коробової арки знаходиться з боку лиману у зовнішній західній стіні. Перекинутий через рів підйомний міст у разі потреби піднімався, у ХІХ ст. він замінений кам'яним. Овідіопольська брама у вигляді коробової арки знаходиться з боку лиману у зовнішній західній стіні.
